МЯУ-МЯУ мяу мяу Дальнегорск

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Случилось это не так давно. Я решила хапнуть спайсик, чтобы отвлечься от серых будней. Запал на меня вдруг, и я поняла, что пора взять товар на точке. На мою память, предложение приобрести мефедрон было наиболее привлекательным. Что уж тогда, рискнула и отправилась по следам своих закладок.

Придя на точку, я заметила знакомого парня с незнакомыми, но наркоманами, лицами в компании. Подошла к ним, сказала, что хочу взять таблеточек и попросила помощи в выборе. Один из ребят прошептал мне, что не могут называть продукт прямо так, и предложил сказать "таблетки насвай". Помню, как мне задорно промелькнула мысль в голове: и ты, тетка, еще раз насвай такой попробуй!

Несколько жестов и магия денег, и я уже держала в руках свое сокровище. Совершенно неожиданно для меня, меня обдал непреодолимый накат. Я очень расстроилась, потому что день был настолько хорош, что жалко было его потерять под влиянием наркоты. Но, нет силы воли, поэтому мефедрон влетел в нос мгновенно, словно бабушка кашляющим ребенком.

Далее я решила поискать что-то для развлечения, чтобы не сидеть в непонятных состояниях. Заметив незакрытую вкладку в браузере, я решила посмотреть, что там. И, о чудо, оказались это были ссылки на индийское кино! Какой фарт, подумала я, и накатилась под все эти тандавы и львиные бои.

О, это просто что-то невероятное! Я окунулась в мир индийской жизни, словно оказалась внутри экрана. Танцы, песни, любовь – все это волновало мою душу. Признаться, я даже подпевала своим любимым героям, словно находилась на концерте. А когда на экране появлялись сцены боев, мои глаза сверкали восторгом!

Но даже в этот момент реальность проникала сквозь ту океанскую пелену наркотического дурмана. Вдруг я почувствовала голод, словно меня засосало в огромную пустоту. Посмотрев на свои потребительские качества, я решила замутить настоящий фарш. Вытащила я свои последние невероятные запасы – снег и тину.

Руки из противоположных плечей протянулись к накаченному зеркалу. Моя голова была полностью ушедшей в другую реальность, а тело дрожало жуткими приливами эйфории. Я закончила хапать все, что было, словно ужасающая пустота требовала заполнения.

Потеряя счет времени, я продолжала смотреть свои индийские шедевры, сопровождая их звуками моего смеха и аплодисментами. То были самые безумные секунды в моей жизни! Я погрузилась в мир беззаботности, где ни на что не нужно обращать внимание, кроме звезд на экране и огня в голове.

Наконец-то все кончилось. Оставались только воспоминания о чудесных моментах индийской атмосферы и запахи наркоты, витающие в воздухе. Пришло время опять открыть браузер и поискать новые закладки, чтобы продолжить свое путешествие в мир наркомании.

Но, знаете, ребята, хоть это и кажется весьма забавным и захватывающим, я всё же хочу вам пожелать осторожности. В любом случае, макисмально ответственно относитесь к своему телу и своей жизни. Я сейчас себя чувствую так, словно меня обкурившего гаража.